![](https://images.ecency.com/DQmeisyYoWU3txTVRu6hqeUuU1xY5UQ6EK5boY9vpWkgNQG/image.png)

Вночі з 10 на 11 червня 2025-го Харків знову накрило вибухами — місто, яке вже давно на зубах в усіх новинах як символ “нескорених”, знову опинилося під атакою. Цього разу над головами літали 17 “Шахедів”, і летіли вони не кудись у поля, а прямісінько по житлових районах — Слобідський, Основ’янський. Наслідки, скажу відверто, жахливі: троє людей загинули, понад шістдесят поранено, з них дев’ятеро — діти. Для Харкова ця ніч залишиться шрамом, але й ще раз показала: місто не збирається падати на коліна. Наводжу відео каналу ["Суспільне Харків"](https://www.youtube.com/@SuspilneKharkiv) 
https://www.youtube.com/watch?v=QSd9HiKyDmU
Все почалося ближче до півночі. Люди спали, і тут — сирени, вибухи. Мер Терехов потім розповідав, що били навіть по дитячих майданчиках і тролейбусному депо, не кажучи вже про багатоповерхівки й хатки в приватному секторі. Один із дронів, наприклад, влупив у п’ятиповерхівку в Слобідському районі — пожежа розгулялася від третього до п’ятого поверху. Люди ще хвилину тому спали, а наступну — вже опинилися у пастці. Рятувальники тягнули всіх, кого могли, з-під завалів, але, на жаль, не всіх вдалося витягнути. В Основ’янському районі кілька приватних будинків буквально розлетілися на друзки.
А це підприємство, де колись я працював. Назву сказати не можу, бо не хочу допомогати ворогу  на випадок якщо це прочитає, але воно важливе та точно не військове. Це унікальне підприємство дуже сильно постраждало. Навіть не знаю, чи можна його відновити.
![](https://images.ecency.com/DQmXb6PMLGZsdHsdAzM5Ks9zhSd3vKgYb8ybhahPVJZvFAH/image.png)
[Source](https://zaxid.net/resources/photos/news/202506/1612275.jpg?20250611182640&fit=cover&w=755&h=425&q=65)
![](https://images.ecency.com/DQmVox1wjkAWg8NqkCgSXckLyoNaN4rt15RK1K9SaDeSSAM/image.png)
[Source](https://kh.dsns.gov.ua/upload/sliders/61nT10GBSYCoaef7mMNdsiAtoIZVWUfgVAhqtBIZ.jpg.webp)
![](https://images.ecency.com/DQmWMiwSqE4catR53QuXB7dda48LMqJtdPi7Tov1EieimRm/image.png)
[Source](https://kh.dsns.gov.ua/upload/sliders/aoiAnktW5gyvvkPUWwjAc4jImiEuG7rkoqXWOeXe.jpg.webp)

![](https://images.ecency.com/DQmRQ6fSDjE55YeDy8WHYBKMpXPbRrhxey156i9MeaqMU8Y/image.png)
[Source](https://kh.dsns.gov.ua/upload/sliders/Tf7VnhI9pYlBz0RvwQK1eSwRqGK1aVdMZEuFWR35.jpg.webp)

Одна з тих, хто вижив тієї ночі, — Олена, мама двох малюків із Слобідського району. “Я прокинулась від вибуху, вікна висипались, діти кричать. Ми зіскочили у ванну, ховалися й молилися, щоб це вже скінчилося”, — згадує вона, ледве стримуючи сльози. Її сім’я вижила, але квартира згоріла вщент. І це не поодинока історія — людей залишили без даху, без речей, а найстрашніше — без рідних.
![](https://images.ecency.com/DQmSK6BpHBeES2ebFTsQ7ZrZqxhJFUYVguMzpxwHGnLdoLh/image.png)
[Source](https://glavred.info/war/rossiya-atakovala-harkov-shahedami-dvoe-pogibshih-54-ranenyh-sredi-nih-8-detey-10672421.html)

За офіційними даними, “Шахеди” пошкодили майже сотню будівель — 93, якщо точно, з них 56 багатоповерхівок. Вибито понад 1400 вікон — можете уявити собі цей град скла? Комунальники одразу кинулись латати електрику, газ, воду — аби люди хоч якось змогли жити. Волонтери відкрили пункти обігріву, роздавали чай, їжу, ковдри. “Ми це вже проходили, але щось легше не стає,” — каже Андрій, місцевий волонтер, який цілу ніч розвозив гуманітарку.
![](https://images.ecency.com/DQmSsCRUZU15C6niAddPy632gYqgb42HesuHP7sckaASM5a/image.png)
[Source](https://rubryka.com/2025/06/11/okupanty-vnochi-atakuvaly-bezpilotnykamy-harkiv-poshkodzhenni-budynky-zagybli-ta-57-postrazhdalyh-z-nyh-dity/)

Зеленський теж не мовчав — звернувся до світу: мовляв, кожна така атака — це виклик для всіх, не тільки для нас. “Потрібна допомога, щоб це зупинити!” — його слова відгукнулись у багатьох. І, чесно, у Харкові це реально відчутно: навіть ті, хто лишився без дому, знаходять прихисток у знайомих, сусідів, просто не чужих людей. Місто реально тримається разом.

Рятувальники, лікарі, поліціянти — працювали всю ніч, не думаючи про себе. Один із них, Сергій, розповідав, як витягував бабусю з-під завалів, а вона співала гімн України — оце сила духу, скажу я вам.> “Цю ніч ми не забудемо, але нас не зламати,” — каже він. І це не пафос, а гола правда про Харків, який раз за разом вилазить із попелу.

Атака була одна з найжорсткіших за останній час, але Харків не здається. Люди працюють, допомагають одне одному, вірять у перемогу. Бо, чесно, кожен новий ранок для них — це шанс відбудувати не тільки стіни, а й майбутнє. І хоч біль не мине за день-два, дух міста — кремінь.