![2Q== (1).jpeg](https://files.peakd.com/file/peakd-hive/darynka/23u6Mwh1tPNpC3Px17aRqiRVzzLBr4mzQhyzQsNtWkkjyZBxucPnqGDZtf5Cohpi4U8MR.jpeg)

У глибинах пелюсткового раю, де аромат плюмерій висів у повітрі, немов солодкий шепіт мрій, вона гойдалася на старовинній вікторіанській гойдалці, вкрита м’яким золотим світлом. Її темне кучеряве волосся спадало водоспадом по плечах, ловлячи відблиски вечірнього сонця, а глибокі карі очі, ніби зіткані з туги й сподівань, вдивлялися у горизонт, як у відповідь, яка ще не прийшла.

Вона уявляла себе героїнею листів, що так і не були надіслані, поезій, що залишились між рядків. Одягнена у білу сорочку з корсетом, прикрашеним стрічками, та легку сукню, що м’яко обіймала її ноги, вона здавалася частиною цієї мрійливої сцени — ніби художник, який створив її, залишив на папері не тільки графітові сліди, а й саму душу.

Її мрії були прості, але безмежні: про кохання, яке не боїться глибини; про руки, що триматимуть її, коли вітер хитатиме гойдалку життя. У цьому саду, де барви танцювали у рожевих, персикових і фіолетових тонах, вона мріяла не про принца, а про людину, що побачить її справжньою — повною, чуттєвою, вразливою.

Бо ця дівчина не просто гойдається в саду. Вона — в очікуванні свого роману, написаного не словами, а поглядами, дотиками, тишею двох сердець.

![9k=.jpeg](https://files.peakd.com/file/peakd-hive/darynka/23wXHwwcnsaS5fkin6G7KAx4RWTDiAgqRctBvqB5BGkDLALVi4XPjrSty9dAV892swkao.jpeg)

![2Q==.jpeg](https://files.peakd.com/file/peakd-hive/darynka/23xLFq6fqt4gLLo9fTwM1m58mUYiMHuaFAmVnwqWu4RZiA8YzYLddkLej7ZVmWfCd3jJ4.jpeg)

![Z (1).jpeg](https://files.peakd.com/file/peakd-hive/darynka/23w31wnd2T2t6NerHTf4u6KmgqyT85RSbbc24Mq4jT5JEfMy48CTRk9216YUccAemgScC.jpeg)

![Z.jpeg](https://files.peakd.com/file/peakd-hive/darynka/23ynmsEPVUJB99HGV85YMufVQhs7rjEJub5hy5UCgxocw8DEheYmk7kAFeQHjHwh5fqHc.jpeg)