https://cdn.rcimg.net/cryptotexty/41fa2c47/91b87fa4652d57d69fa4ec251b708300.jpeg?width=700

Я прямував до Києва десь на межі Чернівецької та Вінницької областей. Тоді по Blablacar мені не вдалось знайти пасажира, бо і напрямок не популярний і часу було мало до відправки. 

Година 22-га вечора… Повертаю… ліворуч від мене лишається яка заправка, за поворотом чоловік піднімає руку. Короткострижений, підкачаний. Зупиняюсь і він відкриває задні двері. Це й мене здивувало! Тому що, якщо жінки і дівчата часто віддають перевагу тому, щоб сидіти позаду, то чоловіки навпаки - майже завжди сідають спереду. Це мене і насторожило, а також напевне те, що я помітив у чоловіка щось схоже на зброю. 

- Та сідайте спереду, - кажу я

І тут я бачу в дзеркало з правого боку, як з лісу, з кущів вискакує хтось і кричить. Удавка на шию, а далі що - опинитись без машини, або й вигляді трупа десь за узбіччям. Можливо ці образи навіяні численними французькими та італійськими трилерами, яких я свого часу передивився, але саме такі образи пронеслись у мене в голові. 
Я починаю їхати, спочатку повільно, бо перший пасажир ще не закрив двері, і починаю з ним розмову:

- Хлопці, що ви задумали? В мене є засоби захисту, - починаю говорити з ним і про себе думаю: “Ну добре, було б їх двоє чи більше, це одне, а тепер коли 1 на 1, можливо вони відмовляються від свого плану”

- Та я його не знаю

- Ну він вискочив з кущів! І ще вдягнутий був дивно, - бо справді по тому образу що миттю пронісся він був схожий на гопніка, а крик, хоч і не було чутно, що саме він кричить, тільки посилив враження бандитського нападу.

- Ну може теж хотів їхати, він там далі йшов, просто ви за повертавши його не побачили

- Ну це все дивно, ще й ви захотіли сісти позаду

- Та у нас такого не буває. Може у вас в Києві буває, а у нас не буває. Я і сам в поліції працюю
Я помітив, що в нього є напевне поліцейський дубець, але чи був пістолет я так і не роздивився. Ще я подумав “А звідки він знає, що я з Києва, якщо я-то на євроблясі!”. Тоді я ще їздив на старому Сітроєні, це вже потім я зрозумів, що досить часто номери “КА” кидаються в очі, в місцях дуже віддалених від столиці. Але тоді в мене були номери PL…

Буквально за декілька хвилин, пасажир попросив зупинити. Прямо посеред поля! Була якась лісосмуга, і хоч на початку він і назвав село, яке недалеко - але конкретно в тому місці - нічого не було. Це ще раз посилило моє враження - що можливо це була спроба нападу, яку вони вирішили скасувати, бо щось пішло не так. Може я впевнено говорив і вони передумали, бо одна справа справді кинути мотузку на шию, або поставити пістолет до скроні, інша справа - втягуватись в боротьбу, а я-то за кермом, та ще був момент - що нам на зустріч проїхала поліція, десь прямо перед тим, як пасажир попросив вийти. 

Потім я ще неодноразово вертався подумки до тієї ситуації та прийшов до висновку, що ніякої спробу захоплення авто не було. Але обставини склались так, що це так виглядало! Той, хто вистрибнув з кущів, міг справді йти далі по дорозі, але коли я повернув - може побіг, бо їхати треба. Дорога ця не з найпопулярніших, а хто зупиниться там ще й після десятої вечора? Кричав напевне тому, щоб його помітили. Якби перший пасажир не хотів сісти по заду та виглядав якось інакше б, не таким спортивним, може я б і дочекався другого і поїхали б і було б все-нормально. Але знаєте, іноді краще перестрахуватись) А що б Ви зробили?..