For some time I did not come here and did not publish anything. I will explain. There was a turning point and I stepped on the same rake as before. This was "once upon a time" in 2014 when russia first invaded the territory of independent Ukraine. It is independent. Because this war by and large has been going on for hundreds of years.

In 2014, when it all started, I checked the news on social networks almost every second, watched various videos and was aware of everything that was happening. And then I broke down. At some point. From the point of view of medicine, this condition can be called depression. And so, when the full-scale invasion began on February 24, I promised myself not to make the same mistake in 2014.


![Photo Source - Nikita Titov](https://files.peakd.com/file/peakd-hive/scrodinger/23xyGAxGWJte1nw5eUDeqc2DGiybodXRYGdiGsJ6CQXyLHFmMVEctbaGmvpA9bnay6NFW.png)


> Певний період часу я сюди не заходила та нічого не публікувала. Поясню. Відбувся певний переломний момент і я наступила на ті самі граблі, як колись. Оце "колись" було в 2014 році, коли росія вперше вторглась на територію незалежної України. Саме незалежної. Тому що ця війна по великому рахунку триває вже не одну сотню років. 
В 2014 році, коли все тільки почалось я практично кожну секунду перевіряла новини в соціальних мережах, дивилась різноманітні відео і була в курсі всього, що відбувалось. А потім я зламалась. В певний момент. З точки зору медицини цей стане можна назвати депресією. І ось, коли почалось повномасштабне вторгнення 24 лютого я сама собі пообіцяла не робити ту ж помилку 2014 року. 

Dosed watching the news, trying to continue the usual routine of his life. I woke up, had breakfast, walked the animals, did housework, and worked. And a minimum of news. At least dosed. The war will not go away, of course, but the psyche will be in better shape. I understood what this could lead to as I had already experienced this. But with how actively everything is developing, with how brutal crimes are taking place in my country, even this dosage did not save my psyche.

I confess honestly, that I am happy that the sale of alcohol was allowed in Odesa. I just spent a few days under the influence of alcohol, because otherwise, I would have hung myself a long time ago. And I can't. Because, responsibility to relatives, two dogs, and the country will not rebuild itself later. So today I'm trying to gather myself together and continue my mini information war.

> Дозовано дивилась новини, намагалась продовжувати звичайну рутину свого життя. Прокинувся, поснідав, вигуляв тварин, позаймався домашніми справами, попрацював. І мінімум новин. Принаймні дозовано. Війна нікуди не зникне, звичайно, але психіка буде в кращому стані. Я розуміла до чого це може привести так як переживала вже подібне. Але з тим наскільки активно все розвивається, з тим наскільки звірячі злочини відбуваються в моїй країні, навіть, оця дозованість не врятувала мою психіку. 
Зізнаюсь чесно, я щаслива, що в Одесі дозволили продаж алкоголю. Декілька днів я просто провела в алкогольному сп'янінні, тому що інакше вже давно повісилась би. А я не можу. Тому що, відповідальність перед рідними, дві собаки, та і країна потім сама себе не відбудує. Тому сьогодні я намагаюсь зібрати себе до купи та продовжити свою міні інформаційну війну. 

It will be more aimed at talking about the difference between Ukrainians and russians, the destruction of fakes of Russian propaganda, the promotion of various volunteer organizations, to which she transferred all funds to zero :)

But this is not enough. I live in relatively quiet Odesa, I feel the syndrome of a survivor and the thought that I am doing too little. But quoting my favourite Onuka - I can at least, I believe at most. After all, it seems to me that all Ukrainians on the planet, as well as normal people from democratic countries, live by this slogan today. That is, everyone who understands that the events in Ukraine are ABNORMAL and cruel and that Russia and Russian murderers, looters, rapists and each of them are collectively responsible for thousands of broken destinies.

> Вона буде більше направлена на те, щоб розповідати про різницю між українцями та росіянами, знищення фейків російської пропаганди, просування різних волонтерських організацій, котрим перерахувала всі кошти в нуль :) 
Але і цього мало. Я сиджу у відносно спокійній Одесі, відчуваю синдром вижившого та думки про те що я роблю замало. Але цитуючи улюблену Onuka - можу мінімум, вірю максимум. Адже, мені здається, саме з цим гаслом сьогодні живуть всі українці на планеті, а також нормальні люди з демократичних країн. Тобто всі, хто розуміє, що події в Україні це НЕНОРМАЛЬНО та жорстоко і що росія та росіяни вбивці, мародери, гвалтівники та кожен з них несе колективну відповідальність за тисячі зламаних доль. 

https://www.youtube.com/watch?v=mh-Tmh7NuDY